Проаналізовано матеріал, який свідчить про те, що у мові поетичних творів П. Грабовського широко представлені безсполучникові складні речення обгрунтування елементарної будови, менш чисельні конструкції обгрунтування кількакомпонентної структури. Засвідчено семантико-граматичну завершеність розглянутих одиниць синтаксису.

Здійснено системний аналіз безсполучникових складних речень з компонентом обгрунтування, описано особливості їх структурної та семантичної організації. Доведено, що безсполучникові складні речення обгрунтування як одиниці синтаксису мають реченнєвий характер у системі складних структур і виявляються як синтаксично самостійний, функціонально самодостатній вид речень, для якого визначальним є порядок розміщення частин за схемою "факт - його обгрунтування", що формує його структурно-семантичну специфіку. Як мовні одиниці безсполучникові складні речення обгрунтування представлено не тільки як констукції елементарної будови, а й у складі багатокомпонентних речень. Класифіковано аналізований вид речень за ознаками семантико-граматичного оформлення препозиційного компонента та смислового наповнення всієї єдності. Проаналізовано особливості реалізації безсполучникових складних речень обгрунтування в усно-розмовному та в більшості книжних стилів. Проведено зіставлення безсполучникових складних речень і текстових утворень із відношенням обгрунтування та виявлено їх структурну та семантичну співвіднесеність.

Класифіковано конфесійну лексику, вживану у віршах Д. Павличка, і проаналізовано її в динаміці семантико-стилістичних змін й активності використання в поетичному мовленні митця. Зазначено, що конфесійна лексика знайшла в розглядуваних віршах різне потрактування: від негативної конотації до позитивної. Такі розбіжності в інтерпретації досліджуваного різновиду лексики зумовлені суспільно-політичними перипетіями, за умов яких жив і творив поет. У різному світобаченні, що відбите в ставленні до релігії та її впливу на людину, виявляється мистецька індивідуальність Д. Павличка.

Визначено завдання проектної діяльності під час проведення занять з української мови: формування творчих здібностей студентів, розвиток умінь й навичок визначати проблему й знаходити способи її розв’язання, створення мотиваційних чинників в навчанні й самоосвіті, формування почуття відповідальності за свої рішення, вчинки й дії, розвиток комунікативних вмінь й навичок студентів. Виділено етапи роботи над навчальним проектом: підготовчий (занурення в проект), пошуково-дослідницький, трансляційно-оформлювальний, завершальний, підбиття підсумків. Констатовано, що проектне навчання сприяє формуванню у студентів якостей, необхідних їм для подальшого навчання, соціальної та професійної адаптації, і відповідно – професійної діяльності. На прикладі проведення заняття зі студентами спеціальності “Лабораторна діагностика” показано механізм впровадження методу проектів в навчально-виховний процес, який ґрунтується на знаннях студентів, набутих на попередніх заняттях, де ними опановувалася термінологічна система професійної галузі.

Определены задачи проектной деятельности во время проведения занятий по украинскому языку: формирование творческих способностей студентов, развитие умений и навыков определять проблему и находить способы его решения, создание мотивационных факторов в обучении и самообразовании, формирование чувства ответственности за свои решения, поступки и действия, развитие коммуникативных умений и навыков студентов. Обознчены этапы работы над учебным проектом: подготовительный (погружение в проект), поисково-исследовательский, оформительский, завершающий, итоговый. Констатировано, что проектное обучение способствует формированию у студентов качеств, необходимых им для дальнейшего обучения, социальной и профессиональной адаптации, и соответственно – профессиональной деятельности. На примере проведения занятия со студентами специальности "Лабораторная диагностика" показан механизм внедрения метода проектов в учебно-воспитательный процесс, основанный на знаниях студентов, приобретенных на предыдущих занятиях, посвященных изучению терминологической системы профессионального направления.

The article deals with the possibility of implementing of project-based learning technology in Ukrainian language (for professional purposes) lessons, particularly on the theme "Synonymy in terminological vocabulary". The author also offers other themes for training projects which can be reasonably used in the process of teaching of the above-mentioned disciplin.

Наведено інформацію про сутність, моделі та техніки мовленнєвого спілкування, етику ділової комунікації, основи риторики, необхідні для практичного ділового спілкування. Висвітлено питання становлення та морфо-синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю української мови. Розкрито вимоги до складання документів і рекламних повідомлень. Увагу приділено рекламі як особливому жанру ділового спілкування.

Визначено зміст поняття "обгрунтування" щодо безсполучникового поєднання предикативних частин. Встановлено структурно-семантичні особливості різновидів безсполучникових складних речень із компонентом обгрунтування. Проаналізовано особливості безсполучникових складних конструкцій із відношенням обгрунтування з погляду їх лексико-граматичного оформлення та смислового наповнення. Подано класифікацію складних безсполучникових речень із компонентом обгрунтування, беручи за основу семантико-синтаксичні відношення між їх складовими частинами, для доведення неприйнятності погляду на безсполучникові складні речення як текстові утворення. Виявлено поширеність і особливості вживання аналізованих синтаксичних конструкцій у функціональних стилях української мови. З'ясовано спільне й відмінне у структурній і семантичній відповідності безсполучникових складних речень обгрунтування та текстових утворень такого відношення.

Проаналізовано фонетичні, лексичні, лексико-граматичні і синтаксичні художньо-виражальні засоби віршової мови досліджуваного періоду. Розглянуто можливість лексикографічного опису поетичного доробку окремих митців та літературного покоління.

Вперше різнорівнево досліджено мови української поезії II половини XX - початку XXI століття. Узагальнено погляди дослідників на поетичну мову як унікальне явище в зарубіжній і українській лінгвістиці, теоретично обґрунтовано поетичну мову як систему й уточнено її дефініцію. Систематизовано засоби фонічної та лексико-граматичної організації поетичного тексту; охарактеризовано докладно за різними ознаками фігури синтаксичного повтору, фігури накопичення, фігури переміщення та засоби звукопису; ґрунтовно проаналізовано такі стилістичні фігури, як анадиплосис, просаподосис, поліптотон, анномінація, гомеотелевт, що їх не виокремлювали у працях українських дослідників. Викладено аргументовані пропозиції щодо лексикографічного потрактування мови віршових творів, що стануть важливим підгрунтям для розвитку авторської поетичної лексикографії. Зроблено висновок щодо багатства стилістичних ресурсів мови української поезії II половини XX - початку XXI століття, за допомогою яких українські майстри слова транслюють авторське сприйняття навколишнього світу, надаючи йому індивідуальної експресивності, яскравого фонічного орнаментування, неповторного лексико-граматичного оздоблення й оригінального ритмомелодійного інтонування.